Святитель Іоанн Златоуст: Голос Віри та Борець за Істину
Святий Іоан Златоуст, відомий як Золотоустий проповідник, уособлює істинну відданість Богу і мудрість християнського вчення. Родом з Антіохії, він знайшов своє справжнє покликання після смерті матері, ставши ченцем-самітником і ведучи суворе аскетичне життя. З часом він повернувся до Антіохії, де був посвячений у диякони, а потім у священики.
Святитель Іоан був удостоєний почесного прізвиська "Золотоустий" за свої чудові проповіді, які він проводив дуже часто, а іноді й щодня. Його дар красномовства був обдарований Богом, і його слова, завжди засновані на Святому Письмі, допомагали навіть простим і неписьменним людям розуміти глибини християнської віри. Проповіді Святителя Іоана охоплювали практично всі аспекти християнського життя: віру, святість, шлюб, виховання дітей та багато іншого. Його спадщина включає послання особистого характеру, тлумачення Святого Письма та складання Літургії. Створені Іоаном твори заповнюють багато томів у бібліотеках. Святитель вважається одним із трьох Вселенських святителів та головних Отців Церкви.
Завдяки своєму надзвичайному красномовству Святитель Іоан швидко набув слави по всій імперії. У 397 році, після смерті архієпископа Константинополя Нектарія, Іоана запросили зайняти першу кафедру. Однак він не став мовчати перед пороками та безбожними звичаями, що панували в імператорському дворі, і почав свою боротьбу з розкішшю та моральними падіннями вищого духовенства.
Також Іоан не міг пройти повз аморальні дії, такі як розкіш архієрейського палацу. Він вирішив продати непотрібні цінності та передати кошти до лікарень та готелів для прочан. Також викрив дружину імператора Аркадія, імператрицю Євдоксію, за її порочний спосіб життя і марнотратство. Одного разу імператриця навіть наказала конфіскувати майно вдови та дітей вельможі, але Святитель Іоан став на захист цієї сім'ї, яка потрапила до злиднів через велику несправедливість. Євдоксія була така роздратована, що наказала його вигнати на заслання.
Народ протестував проти цієї несправедливої долі святителя, і його заслання незабаром скасували. Однак він повернувся лише на короткий час. У березні 404 року імператриця Євдоксія знову відправила його на заслання, цього разу до Вірменії. Через кілька місяців після його вигнання, Євдоксія померла, але вороги у святого все ще залишалися, і було вирішено відправити його ще далі, до Пітіуса (нині Піцунда) до Абхазії. Святитель, уже ослаблений хворобою, не переніс довгої та важкої подорожі і пішов із цього життя 14 вересня 407 року, промовивши останні слова: "Слава Богу за все."
Мощі святителя Іоана Золотоустого перебували у Команах протягом 30 років, доки вони були перевезені до Константинополя в 438 році за наказом імператора Феодосія II. Після прибуття мощів до столиці їх зустріли Патріарх Прокл, сам імператор і безліч віруючих, чия любов до Іоана не послабла із часом. Мощі були поміщені до церкви святої мучениці Ірини, а при відкритті труни було виявлено, що тіло святого залишилося нетлінним і випромінює пахощі.
Іоанн Златоуст залишиться назавжди в пам'яті віруючих як людина, повністю віддана Богу, непримиренний заступник справедливості та свята духовна спадщина християнства.
