Святий Спиридон Триміфунтський: Чудотворець і приклад Чесноти
Святий Спиридон Триміфунтський, чудотворець та єпископ міста Триміфунта, народився близько 270 року в Аскії, маленькому кіпрському містечку. Це був страшний час, коли християнам загрожували жорстокі гоніння, але в сім'ї бідного селянина ріс хлопець, призначений стати одним із найшанованіших святих свого часу.
З дитинства юнак виявив виняткові якості доброти, скромності та мудрості. Незважаючи на відсутність освіти, його природний такт і вміння знаходити спільну мову з людьми залучали до нього оточуючих, які його поважали та прислухалися. Одружився він у юному віці, народивши зі своєю дружиною дочку Ірину. Спиридон сам хрестив і виховував доньку в християнській вірі, але життя змусило його стати одинаком, коли його кохана дружина померла. Він віддав дочку на виховання церковній громаді, а сам прийняв чернечий постриг.
Життя святого Спиридона виключало все мирське. Зведений на єпископську кафедру міста Триміфунта, він став яскравим прикладом чесноти, серцевої чистоти та скромності. Його служіння було наповнене щедрістю та милосердям. Зустрічаючи нужденних, він не відмовляв допомоги, часто повторюючи: «Повернеш, коли зможеш». Його двері завжди були відчинені для всіх, і його будинок став притулком для мандрівників і нужденних.
Славився Святитель і зцілюючою силою. Йому приписуються численні чудеса та зцілення, здійснені його молитвами у Господу. Хворих він піднімав із ліжка, повертав до життя потонулих, допомагав вирішувати складні життєві проблеми. Але найдивовижніше – він робив це не заради слави, а виключно заради Божого служіння та блага людей.
Одним із найважливіших моментів у житті святителя Спиридона стала його участь у Першому Вселенському соборі у місті Нікея у 325 році. Там, святий Спиридон Триміфунтський створив вражаюче диво, щоб справедливо викрити аріанську брехню. Незважаючи на те, що святитель все своє молоде життя прожив як простий пастух, а не богослов, його проникливі слова та добродушне вчення привернули увагу грецького філософа Євлогія. Але щоб наочно довести незмінну істинність догмату про Єдність Пресвятої Трійці, святий зробив дивовижну дію. Він узяв у руки плінфу, звичайну цеглину, і стиснув її з незвичайною силою. В той же момент зсередини плінфи вгору вирвався вогонь, а вниз кинулась вода, залишивши в руках святителя лише глину. Це диво стало безперечним знаком Божої присутності.
Спиридон промовив слова, які знялися в серцях віруючих: «Це три стихії, а плінфа одна, – так і в Пресвятій Трійці – Три Обличчя, а Божество Єдине». Його слова відобразили велич Божого милосердя та таємничого зв'язку між Отцем, Сином та Святим Духом. Здивований звершенням цього дива, Євлогій вустами прокричав: Сам Бог говорив через нього!. Вбачаючи такий прояв божественної сили, Євлогій прийняв святе Хрещення і став ревним захисником православ'я.
Святий Спиридон Триміфунтський помер у 384 році, залишивши після себе глибоку духовну спадщину. Нині його мощі знаходяться в одній із меж кафедрального собору Керкіри у спеціально виготовленому для них срібному саркофазі.
Слава цього Святого простягається далеко за межі Кіпру. У Православній церкві його пам'ять вшановується 12 грудня за юліанським календарем, і 25 грудня за григоріанським, коли численні віруючі збираються в церквах, шанують його святі подвиги і моляться за його заступництво перед Господом. У Римо-католицькій церкві день пам'яті Спіридона відзначається 14 грудня.
Святий Спиридон Триміфунтський і в наш час залишається прикладом вірності Христу, милосердя та служіння ближньому. Його життя нагадує нам про важливість скромності, співчуття і віри в благословення, які Бог бажає дарувати тим, хто служить Йому і служить один одному.
