Святий апостол Марк: Його життя, служіння та внесок у раннє християнство
Святий апостол і євангеліст Марк, також відомий як Іоанн-Марк, був важливою фігурою в ранній християнській історії. Його життя і служіння пов'язані з багатьма ключовими подіями та фігурами того періоду.
Марк народився Єрусалимі і був племінником апостола Варнави. Будинок, де проживала його мати Марія, став місцем молитовних зборів християн після Вознесіння Господа. Однак одним із найвідоміших епізодів з його життя стала участь у подіях ночі Хресних страждань Христа. За церковним переказом, Марк слідував за Ісусом, але, щоб уникнути сутички з солдатами, обмотав себе плащем і втік.
Марк був найближчим сподвижником апостолів Петра, Павла та Варнави. Разом з Павлом він вирушив до Селевкії та пізніше на острів Кіпр, де проповідував Євангеліє. У Пафі Марк став свідком чудової події, коли апостол Павло вразив сліпотою волхва Єлима.
Після своєї служби з апостолом Павлом Марк повернувся до Єрусалиму, а потім вирушив до Риму разом з апостолом Петром. За наказом Петра, Марк вирушив до Єгипту, де грав важливу роль у встановленні християнської Церкви. Цей період також пов'язаний із написанням Марком свого Євангелія, яке вважається одним із чотирьох канонічних євангелій у Новому Завіті. Його євангеліє відоме своєю стислістю та акцентом на діяннях Христа, що робить його особливо цінним для християнської теології.
Під час своєї другої подорожі з апостолом Павлом Марк зустрів його в Антіохії і вирушив з апостолом Варнавою на Кіпр. Пізніше Марк знову повернувся до Єгипту, де разом із апостолом Петром заснував кілька християнських громад, включаючи Вавилонську. Петро відправив послання малоазійським християнам, у якому з теплими словами говорив про святого Марка як свого духовного сина.
За часів апостола Павла, коли той перебував в узах у Римі, Марк перебував у Ефесі, де служив разом із єпископом Тимофієм. Пізніше він приєднався до Павла в Римі і, за легендою, написав своє знамените Євангеліє в цьому місті, близько 62-63 року нашої ери.
Марк також відіграв важливу роль у поширенні християнства в Єгипті та Африці. Він отримав наказ від Духа Святого повернутися до Олександрії, де заснував християнське училище і проповідував Євангеліє в різних частинах Африки, включаючи Лівію та Нектополь.
Доля Марка завершилася мученицькою смертю. Він був схоплений язичниками, під час богослужіння, побитий, потім його тягли вулицями і кинули до в'язниці. Там, за переказами, Марк побачив видіння в особі Господа Ісуса Христа, який зміцнив його перед стражданнями. Наступного дня розлючений натовп потяг Марка на судилище, але дорогою до місця суду, Марк помер зі словами: "В руки Твої, Господи, віддаю дух мій."
Язичники спробували спалити його тіло, проте, за легендою, сталися дива: коли розвели багаття, все померкло, пролунав грім і стався землетрус. Язичники з жахом розбіглися, а християни поховали тіло святого Марка у кам'яній гробниці. Церква вшановує його пам'ять 25 квітня.
Виняткова роль Марка в ранній християнській історії полягає не тільки в його служінні важливим апостолам і в написанні одного з Євангелій, але і в його внесках у встановлення християнства в Єгипті та Африці. Його праці та відданість вірі залишили глибокий слід у християнській історії, роблячи його однією з найбільш шанованих постатей у християнській традиції.
