Іверська ікона Божої Матері: Путівниця історії та віри.
Іверська ікона (відома також Вратарниця або Привратниця) є одним з найвідоміших і найшанованіших образів Богородиці. Зовні вона нагадує інші відомі ікони, такі як Смоленська, Тихвінська та Казанська, які за переказами пов'язані з євангелістом Лукою з його зображенням Пречистої Діви та Немовляти. Такий тип іконографії називається Одигітрія, що в перекладі з грецької означає "Путівниця". Іверська ікона, подібно до інших шанованих образів Богородиці, має свою унікальну історію та особливості.
Іверська ікона Божої Матері займає особливе місце у серцях людей і водночас є однією з найнедоступніших. Її копії поширені в усьому світі, але сама стародавня ікона, що потрапила на Афонський острів тисячу років тому, ніколи більше не покидала ці святі місця. Існує думка, що ця ікона була написана самим апостолом Лукою. За церковним переказом, у ІХ столітті віруючі врятували стародавній образ від знищення іконоборцями, випустивши його у море.
На Іверській іконі Богордиця лівою рукою тримає Немовля, а правою вказує на Нього як на Спасителя. Христос у свою чергу благословляє однією рукою і тримає сувій, що символізує Євангеліє, в іншій. Часто на зображеннях Іверської ікони можна побачити рану безпосередньо на обличчі Пречистої. За переказами, цю рану завдав воїн-іконоборець. На афонському оригіналі насправді видно зміни барвистого шару, що нагадують запечену кров. Саме це робить ікону унікальною у своєму роді.
Величезне значення Іверської ікони для православних віруючих підтверджується її поширенням. Її особливо шанували як правителі, і прості люди. Крім всеосяжної любові до цієї стародавньої ікони, її важливість підкреслюється і на церковному переказі. Вважається, що після своєї чудесної появи на Афоні ікона залишиться там до Другого Пришестя. Ченці помічали, що напередодні деяких трагічних подій лампада перед іконою починала розгойдуватися сама собою.
Проте головне значення Іверської ікони зрозуміло кожному віруючому через її іконографію. Вона називається "Путівниця" не випадково. Богоматір нагадує всім, хто дивиться на цю ікону, про головний шлях у їхньому житті – шлях до Господа.
Також зазначимо, що ікона сама по собі не допомагає, а допомога та чудеса приходять від Богородиці та Христа, зображених на ній. Ікона – це додатковий засіб спілкування людини із Богом. Невірно сприймати її як чарівний предмет. Хоча ікони називаються чудотворними, насправді чудеса здійснює Бог, а Богородиця, архангели, ангели та святі допомагають Йому. Віруючі звертаються до них зі своїми проханнями, стоячи перед іконами, тому що ікони стають сполучною ланкою, здатною поєднати духовні пориви та потреби з видимим проявом віри.
Відомо про безліч чудових випадків, пов'язаних з Іверською іконою. Люди вказують про зцілення від хвороб, вирішення складних ситуацій та інші позитивні зміни, які відбулися завдяки молитвам перед цим образом, як на Афонській іконі, так і перед цією іконою в інших місцях. Молитви, які вимовляють зі щирою вірою перед навіть маленькою картонною копією ікони, можуть бути почуті Вищими Силами.
Протягом століть накопичилося безліч свідчень про виконання прохань перед Іверською іконою. Ці свідчення вказують на те, що Богородиця Сама знає, яку допомогу потребують ті, хто звертається до Неї. Важливо пам'ятати, що ми молимося не самій іконі, а звертаємося до Божої Матері, що зображена на ній. Ікона стає місцем, де зустрічаються наші молитви та наша віра.
Іверська ікона Божої Матері та її роль у вірі та житті людей привертають увагу не лише віруючих, а й дослідників мистецтва та історії. Її унікальність, чудеса та багатовікова історія роблять її цінним об'єктом поклоніння та дослідження.
Днів святкування Іверської ікони є кілька. Найбільш значущими вважаються 25 лютого та 13 жовтня.
Іверська ікона Божої Матері продовжує залишатися символом віри та джерелом втіхи для мільйонів людей у всьому світі. Її значущість простягається далеко за межі іконографії і стає неприходящим символом благодаті та надії, які приносить Богородиця всім, хто звертається до Неї з вірою та відданістю.
